Свято національної єдності та надії на краще

22 січня в Україні відзначили День соборності.

Це свято повертає нас у далекий 1919 рік. Коли у Києві на Софійській площі відбулися урочисті збори на честь оголошення Акту Злуки, який засвідчив об’єднання УНР і ЗУНР в єдину соборну Українську державу. Цим документом стверджувалося об’єднання двох тодішніх держав, що постали на уламках Російської і Австро-Угорської імперій.

Так, на початку ХХ століття, віками розірваний український народ нарешті возз’єднався на своїй землі. Але через політичні чвари та економічну слабкість новостворена держава проіснувала дуже недовго, і мрія українців про самостійність так і залишилася мрією.

В той же час прагнення об’єднати українські землі не було новим, і починалося ще від стародавнього Києва, і навіть часів Візантії. Протягом віків практичним втіленням цієї ідеї займалися українські гетьмани: Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Дорошенко, Пилип Орлик та інші.

У XVIII – початку XX сторіч, коли наші території було поділено між сусідніми державами: Польщею, Московією, Румунією, Австро-Угорщиною, ця тема знайшла своє відображення у працях найкращих вітчизняних мислителів, які стверджували, що для боротьби за свої національні інтереси Україні вкрай важлива територіальна єдність.

Навіть сьогодні намагання українців жити у вільній, єдиній, квітучий країні не втрачає своєї актуальності. Тож свято соборності України має для нас велике значення.

Із інтернет-джерел.