23вересня2021

Соляник

Історія, що збиралася по крупицях

Щедрий на визначні події 2021 рік приніс нам ще одну приємну дату – у серпні своє 20-річчя відзначив шахтний музей солевидобутку, який сьогодні є частиною екскурсійного маршруту «Таємниці підземного соляного світу».

Як розповів нам головний інженер рудника №1,3 Михайло Єфимович, почалося все з того, що два десятиліття тому у керівництва найстарішого рудника «Артемсолі» виникла цікава пропозиція: відновити в шахті покинутий храм Вознесіння, в якому за радянських часів тримали коней, і створити підземний музей солевидобутку, зібравши в одному місці всі знайдені на глибині цінні раритети.

Ця думка з’явилася у тодішнього директора рудника №1 Леоніда Єфимовича – гірника за фахом і краєзнавця за покликом душі. Його підтримали головний інженер рудника Борис Кобилянський, начальник дільниці гірничих робіт Вячеслав Літовченко, заступник начальника дільниці гірничих робіт Анатолій Доманов та інші.

Ці спеціалісти почали активно пропонувати свою ідею керівництву підприємства і згодом довели її перспективність. Так, у 2000 році на руднику №1 (колишня «Брянцівська копальня») почалися масштабні роботи по відновленню підземного храму та створенню музею соляного виробництва.

Перше, з чим прийшлося зіткнутися гірникам, це величезні гори сміття, яке залишилося після стайні і яке слід було прибрати. Також треба було приділити значну увагу питанням безпеки, адже в цих старих камерах вже багато років не вівся видобуток солі. Зазначимо, що в ті часи рудник працював у тризмінному режимі, що значно ускладнювало ремонтні роботи.

 Але згодом великий ентузіазм і відданість справі допомогли соляникам у повному обсязі завершити заплановані роботи. При цьому музей солевидобутку почав поповнюватися цікавими експонатами: старовинним робочим одягом, гасовими лампами, посудом, кінною амуніцією та іншим. Потім в шахті встановили скреперні установи. А далі, 23 серпня 2001 року в урочистій обстановці пройшло відкриття цих об’єктів.

Серед  робітників,  задіяних в оновленні підземного храму, були кріпильники: Володимир Баскаков і Олексій Гулеба, геолог рудника №1 Олександр Олійник, машиніст ГВМ Микола Рябенко, гірничий майстер Микола Шулаєв, оббирачі: Сергій Шаповалов і Сергій Чеботаєв, слюсар автогаражу Михайло Скиба та інші. Соляні барельєфи та скульптури створив машиніст насосних установ, народний майстер Петро Лук᾿янов.

На жаль, в одній невеличкій публікації неможливо пригадати імена всіх людей, які приймали активну участь у відновленні церкві,  збирали музейні експонати. Сподіваємось, що самою приємною для них новиною став той факт, що через 20 років в підземних галереях рудника на постійній основі почав діяти екскурсійний маршрут, яким передбачено відвідування підземного церковного музею і музею солевидобутку. На сьогодні маршрутом пройшлося вже понад тисячу туристів, і кількість бажаючих збільшується.

Тож сьогодні, згадуючи ті далекі часи, ми висловлюємо вдячність усім, хто стояв у витоків створення екскурсійного об’єкту і вірив в туристичний потенціал соляних рудників, розкрити який вдалося лише при нинішньому керівництві ДП «Артемсіль».

 

Сайт газети "Соляник" ДП "Артемсіль". 

Адміністратор та контент-менеджер сайту Вікторія Губанова