Пішов з життя Сергій Васильович Лотохов
- Останнє оновлення: 04 листопада 2020
- Перегляди: 1311
Педагог з великої літери, депутат, громадський діяч, якому були небайдужі будь-які проблеми міста, школи, підприємства «Артемсіль», Сергій Лотохов завжди відстоював інтереси нашого містоутворюючого підприємства. Він розумів, що без державного статусу не буде ні підприємства, ні міста. Ще будучи молодим учителем і депутатом, у 1991 році, він очолив комісію з перейменування міста Карло-Лібкнехтівська в Соледар. Так, місто соляників згодом отримало гідну красиву назву.
Оптиміст по натурі, Сергій Васильович завжди жив своєю роботою. Його ім’я в педагогічних колах, а також серед можновладців, людей міста, області, держави викликає заслужену повагу і пошану. Його організаторські здібності, новітні ідеї викладання англійської мови, людяність, оптимізм і альтруїзм не знали рівних.
27 років свого життя він віддав Соледарській загальноосвітній школі I-III ступенів №13 з поглибленим вивченням англійської мови. Завдяки зусиллям С.В. Лотохова в цій школі розпочато грандіозну перебудову, яка зараз в самому розпалі. Ще тиждень тому він керував будівництвом школи, паралельно налагоджуючи процес навчання в складний період карантинних заходів і будівництва, а також розподілення учнів ОШ № 13 в інших шкільних і дошкільних установах, брав активну участь у виборчій кампанії та громадському житті міста.
Передивляючись скупу інформацію біографічних даних Книги педагогічної слави України, яка присвячена славним педагогам, майстрам освітянської справи держави, іще раз переконуєшся в неординарності й неперевершеності Сергія Васильовича Лотохова: «В 1978 році закінчив факультет романо-германської філології Одеського державного університету. Учитель англійської мови (1978-1988), заступник директора школи з англійської мови (1988-1997) Соледарської загальноосвітньої школи № 13 Донецької області. Старший викладач, доцент Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов (1997-2003). З 2003 року Сергій Васильович – на пенсії, займається науковою діяльністю.
Учні С.В. Лотохова – постійні переможці та призери Всеукраїнських олімпіад юних філологів англійської мови. У 90-х він створив авторську програму з методики викладання іноземних мов. З 1991 року неодноразово виступав на курсах підвищення кваліфікації вчителів Центрального інституту післядипломної освіти міста Київа.
В 1991 році досвід роботи педагога С.В. Лотохова вивчено Міністерством освіти і науки України і рекомендовано для використання вчителям іноземних мов. У 1993 створено відеофільм про роботу С.В. Лотохова «Учитися з цікавістю», який експонувався на Виставці досягнень народного господарства України в 1993 році.
Відмінник освіти УРСР (1983). Старший учитель (1984). Учитель-методист (1988), спеціаліст вищої категорії (1991). Заслужений вчитель України (1996). Переможець обласного етапу конкурсу «Учитель року» (1991, 1992).
Автор і співавтор статей з методики викладання іноземних мов з використанням технічних засобів навчання: «Використання кіно з метою розвитку мовних умінь учнів на уроках англійської мови та в позакласній роботі» (1986); «Застосування технічних засобів навчання на уроках англійської мови» (1993)».
Дитяча здравниця соляників ПЗО та В «Райдуга» була воістину віддушиною для педагога навіть коли він вийшов на пенсію. Хоча назвати пенсіонером Сергія Васильовича якось язик не повертався. Енергійний, худорлявий, життєлюбний, надзвичайно рухливий ді-джей дитячих табірних дискотек. Він завжди був неначе тактовним однолітком дітей і їхніх батьків. С.В. Лотохов вчив нас, наших дітей, а дотепер навчав і наших онуків. Знав усіх своїх учнів по іменам і навіть пам’ятав дні народження кожного. З дітьми Соледарської об’єднаної громади, які відпочивали в «Райдузі», він завжди був своїм серед своїх, фонтануючи новими ідеями.
Неможливо перерахувати всі заслуги Сергія Васильовича Лотохова. А для родини – найближчих йому людей – це неймовірна, невтішна і жахлива втрата. Він дуже любив своїх близьких, пишався їх успіхами і був для них основною підтримкою і надією. Непоправна втрата боляче ранить серця людей, які знали, поважали і любили його, як вчителя від Бога…
Вікторія ГУБАНОВА.
Сохраняется опасность проседания грунта и образования карстовых провалов в районе ст. Кудрявка (опасная зона бывшего рудника им. Шевченко). 
20 лютого Цього дня вшановується пам’ять преподобного Луки Елладського. У давнину була смачна традиція пекти пиріжки з цибулею. А погоду нашим пращурам передвіщало сонце і хмари: якщо сонце “заходить червоно” — буде холодне літо; хмари високо — на сприятливу погоду.