Соляник

Надія Больбіт: «Робота секретаря була мені до душі»

Народилася Надія Миколаївна у 1960 році в простій та дружній родині, яка мешкала в селі Володимирівці. Закінчивши середню школу з високим балом  атестату, дівчина замислилася над вибором майбутньої професії. Знання та природні здібності дозволяли їй отримати вищу освіту, але вона так і не наважилася поїхати далеко від рідного дому, і тому закінчила курси секретаря-машиністки в Артемівську (нині Бахмут).

Згодом в Соледарі вона зустріла свого майбутнього чоловіка, і через деякий час у подружжя народився син. Після декретної відпустки Надія трохи попрацювала секретарем у комбінаті комунальних послуг. А у 1984 році почала свою трудову діяльність в «Артемсолі» секретарем-машиністкою на руднику № 3. З того часу і до сьогодні Надія Миколаївна має один запис в своїй трудовій книжці, про що анітрохи не шкодує.

Бути секретарем – це дуже відповідальна робота. Професія вимагає певних ділових якостей та людських рис. По-перше, треба завжди бути уважним, грамотним, відповідально ставитися до виконання будь-яких завдань, а також комунікабельним, ввічливим, привітним і простим у спілкуванні. Крім того, треба вміти надавати інформаційну допомогу та корисні поради. Саме таким секретарем завжди прагнула бути Надія Миколаївна і, зі слів її колег, їй це вдалося. На руднику про неї говорять як про добру, привітну жінку і секретаря за покликом душі.

За час її роботи на руднику змінилася його назва (він став рудником №1,3), а також змінилося три керівники. Свою трудову біографію вона розпочинала, коли очільником був Анатолій Федорович Бірюков, згодом на цій посаді його змінив Василь Гербертович Булінг, і потім Надія Миколаївна багато років працювала з нинішнім директором – Дмитром Івановичем Скрипником.

Зі слів нашої співрозмовниці, усі ці директори користувалися авторитетом у соляників як високопрофесійні і грамотні фахівці. Водночас у них були різні вимоги, бачення ситуації та ставлення до вирішення проблем. При цьому з кожним з них у неї склалися добрі ділові відносини, і вона вдячна їм за нові знання та навички у роботі. В свою чергу, Д.Скрипник, вважає, що руднику пощастило з таким секретарем як Надія Миколаївна. Вона завжди дисциплінована, добре організована і пунктуальна.

Майже сорок років тому, коли Надія Миколаївна тільки розпочинала свій трудовий шлях, посадові обов’язки секретаря-машиністки були дещо іншими. Ще не було комп’ютеризації, ніхто і уявити собі не міг електронний документообіг. Тож усі важливі папери щодо виробничої діяльності рудника створювалися на друкарській машинці. Особливо складно давалися великі документи формату А3. Але професійний рівень Надії Больбіт дозволяв якісно і оперативно виконувати різні завдання керівництва рудника.

В ті роки, коли підприємство працювало на повну потужність, вона не завжди могла взяти відпустку в зручний для себе час, наприклад, влітку. Причина полягала в тому, що найчастіше замінити людину на її робочому місці було ніким. Водночас всі ці нюанси не робили обрану професію менш привабливою для Надії, і вона ніколи не пошкодувала про свій вибір.

Приємною стороною роботи були люди – її колеги. На руднику №3 завжди був дружній трудовий колектив. Так склалося, що тут ділили і радощі і горе, находили підтримку і взаєморозуміння. Надія Миколаївна говорить, що на роботі в неї було гарне оточення. «Я прагнула ніколи не з ким не конфліктувати, різні ситуації вирішувати мирним шляхом. І якщо я інколи помилялася, то завжди це визнавала і просила пробачення», – так окреслює свої головні принципи спілкування Н.Больбіт, яких завжди намагалася дотримуватися.

Відпрацювавши 37 років на руднику, нещодавно Надія Миколаївна прийняла важливе для себе рішення. Вона, як і дехто з її колег-соляників, скористалася спеціальною пропозицією від адміністрації підприємства та первинної профспілкової організації, і вирішила вийти на заслужений відпочинок. Минулого тижня, коли Надія Миколаївна передавала усі справи новому сек­ретарю – молодій співробітниці, ми зустрілися з нею і мали можливість добре поспілкувалися

Своє рішення щодо виходу на пенсію, вона вважає правильним, тому що зараз наше підприємство переживає нелегкі часи. «Можливо, за інших обставин, я ще подумала б, полишати мені роботу, чи ні. Адже ще є сили і бажання працювати, і є певний досвід. Але сьогодні, коли молодим ніде працювати, я вважаю, що поступаю так як треба», – говорить наша співрозмовниця.

На питання, чим буде займатися на пенсії, вона з посмішкою, говорить, що нудьгувати не буде. Почне частіше займатися на міському стадіоні звичайною ходьбою. До речі, Надія Миколаївна  вважає її прекрасним різновидом спортивної активності, який укріплює імунітет та покращує стан здоров’я.

І головне, чому в майбутньому присвятить себе жінка, стане служіння у Домі молитви. Як людина глибоко релігійна, вона буде приділяти більше часу своєму духовному розвитку: прочитає твори християнських авторів, які давно є в її списку, продовжить уважно вивчати Слово Боже, буде активно допомагати роботі дитячої недільної школи.

Як бачимо, у нашої героїні  вже на черзі велика кількість планів, які вона обов’язково виконає. Тож, коли людина самодостатня, щира і відкрита для добра, вона завжди знайде собі діло, щоб приносити іншим користь. Надія Больбіт доводить це своїм прикладом. Від душі бажаємо їй міцного здоров’я, життєвих сил і невичерпної енергії для здійснення усіх її важливих справ. 

Олеся ГУБСЬКА.