Шахтарський характер такий
- Останнє оновлення: 19 серпня 2021
- Перегляди: 878
Владислав Володимирович вже 26 років незмінно працює на одному й тому ж робочому місці. За цей час він досконало оволодів професією, отримав багатий досвід, став бригадиром електрослюсарів в шахті.
Його бригада відповідає за роботу всього електричного обладнання підземного комплексу. В тому числі, за гірничу техніку, всі конвеєрні лінії, вентиляційні установки, освітлення та інше. Оскільки будь-яка аварія може привести до повної, або часткової зупинки діяльності дільниці (майже все обладнання працює на електричній енергії), то важливість роботи електрослюсарів в шахті важно переоцінити.
Перелічуючи всі об’єкти, які обслуговує Владислав та його товариші, він, з посмішкою, говорить, що тільки гаражна техніка не є їхньою зоною відповідальності. І то лише тому, що машини там працюють на дизельному паливі. Але згодом додає, що насоси, які подають паливо, все ж таки працюють на електриці.
Таким чином завдяки своєму досвіду та майстерності В. Надзейко та його бригада завжди своєчасно попереджають виникнення аварійних ситуацій, якісно виконують профілактичні та ремонтні роботи. І якщо проблеми все одно виникають, швидко їх долають без зупинки виробничого процесу.
Керівництво рудника та дільниці гірничих робіт характеризують Владислава Володимировича, як кваліфікованого робітника, вмілого бригадира, який користується авторитетом та повагою серед соляників. Йому під силу виконати завдання найвищого рівня складності.
Нещодавно саме він виявив несправності в роботі гірничого комбайну «Урал-10» і власними силами відновив електронний блок. Звичайно ж, виконання цих складних робіт сторонньою організацією привело б до більших фінансових витрат за рахунок підприємства.
Владислав Володимирович говорить, що в його бригаді немає випадкових людей: всі електрослюсарі гірничої дільниці – справжні майстри своєї справи і старанні працівники. В цьому колективі є взаємовиручка і порозуміння, хоча у всіх різні характери, різний вік, і до кожної людини треба знайти окремий підхід та спільну мову.
Владислав Надзейко не приховує, що любить свою роботу. І це – незважаючи на те, що кожного дня він виконує приблизно одні й ті ж самі функції. «Якщо добре знаєшся на своїй справі, вона вже не може здаватися тобі монотонною. Наступним етапом стає вдосконалення своїх професійних навичок», – вважає наш співрозмовник.
Але сьогодні він живе не лише роботою. У свій вільний час чоловік із задоволенням займається ремонтом радіоапаратури. Це багаторічне хобі приносить йому велике задоволення і певну користь, бо зламані речі отримують друге життя.
В. Надзейко говорить, що вдячний долі, за свою причетність до роботи відомого в Україні та Європі солевидобувного підприємства – ДП «Артемсіль». До речі, його дружина теж працює тут, в системі управління.
Днями соляники відзначать 140-річний ювілей підприємства. З цієї нагоди Владислав згадує, як в своєму далекому дитинстві, йому, тоді ще маленькому хлопчику, в школі представники підприємства урочисто вручили ювілейний значок на честь 100-річчя «Артемсолі». Це було дуже зворушливо. З того часу пройшло вже багато років, а цей яскравий момент назавжди залишився в пам’яті.
З розповіді мого співрозмовника спадає на думку, що з таких окремих епізодів, швидкоплинних вражень, роздумів та мрій і складається наше звичайне життя. А головна цінність його полягає в любові до своєї землі, у відданості професії, повазі до людей, що живуть і працюють поруч, в умінні радіти кожному дню, будь-то свято чи будні.
Нарисом про Владислава Володимировича Надзейко ми прагнули розкрити особливості шахтарського характеру і намалювати не лише портрет однієї людини, а й, можливо, загальний образ соляника – простого, відкритого, щирого та працьовитого, яких в нашому трудовому колективі велика кількість.
А Владислав Володимирович на останок поздоровляє всіх шахтарів-соляників «Артемсолі», а також ветеранів з прийдешнім професійним святом та 140-річним ювілеєм підприємства і бажає кожному працівнику міцного здоров’я, родинного затишку, матеріального благополуччя і здійснення всіх заповітних мрій.
Що ж, з радістю приєднуємося до цих добрих побажань!
Олеся ГУБСЬКА.
Сохраняется опасность проседания грунта и образования карстовых провалов в районе ст. Кудрявка (опасная зона бывшего рудника им. Шевченко). 
20 лютого Цього дня вшановується пам’ять преподобного Луки Елладського. У давнину була смачна традиція пекти пиріжки з цибулею. А погоду нашим пращурам передвіщало сонце і хмари: якщо сонце “заходить червоно” — буде холодне літо; хмари високо — на сприятливу погоду.