Олена КУРБАТОВА стала Майстром спорту України
- Останнє оновлення: 15 квітня 2021
- Перегляди: 905
У цих престижних змаганнях приймали участь спортсмени (жінки і чоловіки) з усіх областей України. Всього в різних вагових категоріях від 47 кг до 84 кг та більше виступило 22 жінки.
Команду спортивного комплексу «Артемсіль» серед жінок представляла робітниця нашого підприємства, керівник котельні рудника № 4 ДП «Артемсіль» Олена Курбатова. Вона посіла перше місце в ваговій категорії 57 кг серед жінок з результатом жиму штанги лежачи 110 кг та виконала норматив Майстра спорту України. До речі, однією з її суперниць (в тій же самій ваговій категорії) була Майстер спорту міжнародного класу.
Це високе звання наша спортсменка отримала першою серед жінок, які займаються цим видом спорту в Соледарі. Нам вдалося поспілкуватися з чемпіонкою.
– Олено, як ти прийшла в пауерліфтінг? Мабуть з дитинства займалася спортом?
– Ні, спорт увійшов у моє життя в доволі зрілому віці. Як і багато хто з жінок, я мала намір відкоригувати свою вагу. Для цього почала займатися бігом. На самостійних заняттях мене помітив тренер спорткомплексу «Артемсолі» Микола Степанович Сташкевич і запропонував тренуватися в залі під його наглядом. Так я відкрила для себе пауерліфтинг.
– Тобі відразу ж сподобався цей вид спорту? Адже багато хто вважає його суто чоловічим.
– Так, цей вид спорту мене захопив майже одразу. Він наповнив моє життя яскравими фарбами. З часом я почала посилено тренуватися і завойовувати престижні нагороди. Також стала їздити на змагання у різні українські міста і отримувати нові враження та емоції. Щодо належності цього виду спорту до чоловічого, то я так не вважаю, і своїм прикладом спростовую цей стереотип.
– Ти кажеш, що спорт змінив твоє життя, а чи помінялося щось у твоєму характері?
– Звичайно ж, певні зміни відбулися. Я стала більш цілеспрямованою, наполегливою і дисциплінованою. Якщо раніше я проводила не одну годину перед екраном телевізору або комп’ютерного монітору, то зараз мені шкода так гаяти час. Краще я проведу його в тренажерному залі, і від цього буде набагато більше користі і мені, і моєму здоров’ю.
– До речі, як впливають заняття спортом на стан твого здоров’я?
– Я спостерігаю одні лише позитивні зміни. В мене покращився імунітет, я стала менше хворіти. Відчула себе сильною і досягла тієї фізичної форми, про яку тільки мріяла. Звичайно ж, в цьому не лише моя заслуга, а й мого досвідченого професійного наставника, під наглядом якого я весь час тренуюсь.
– Останні змагання були для тебе успішними і знаковими. Ти виконала норматив і стала першою в Соледарі жінкою – Майстром спорту з пауерліфтингу. Коли їхала до Хмельницького, вже знала, що буде перемога?
– До цих змагань я посилено готувалася. Складнощі в тренувальному процесі викликали постійні карантинні обмеження. Коли через локдаун зачинялася одна тренувальна база, я починала шукати іншу і знаходила її.
Але важливо бути готовим не лише фізично, а й морально. Коли, при підготовці до чемпіонату, в мене запитували, кого я вважаю своїми суперницями, я відверто казала, що їду змагатися лише зі штангою і вона моя єдина супротивниця. Якщо чесно, то мені було зовсім байдуже, наскільки сильними будуть учасниці. Я ставила собі ціль побороти саму себе. І врешті решт досягла її. До того ж, дуже приємно, що ця перемога вплинула на загальний результат, і команда Донецької області завоювала третє місце.
– Які цілі ти ставиш собі на майбутнє?
– Згодом я планую виконати норматив Майстра спорту міжнародного класу. Це моя мрія на найближчий час.
– Чи підтримують тебе твої рідні у заняттях пауерліфтингом?
– Вже, да. Але коли я тільки починала, вони з певним скептицизмом ставилися до цього, не розуміючи, навіщо воно мені. Потім усі звикли до того, що три рази на тиждень після роботи в мене тренування. І ніщо цьому не може завадити: ні поганий настрій, ні звичайна лінь.
– Чи піде твоя донька Аліса в цей спорт?
– Це питання вона повинна сама для себе вирішити. Водночас перешкоджати їй ні в якому разі я не буду.
– Олено, дякую за цікаву бесіду.
– І вам спасибі. А ще хочу висловити слова вдячності всім, хто мене підтримував. Спасибі моєму тренеру Миколі Сташкевичу, колективу спорткомплексу, моїм рідним і друзям.
Також я дякую адміністрації та первинній профспілковій організації ДП «Артемсіль» за сприяння розвитку фізичної культури та спорту в нашому місті і на нашому підприємстві та створення гарних умов для тренувань.
Інтерв’ю підготувала
Олеся ГУБСЬКА.